те, про що я тобі кажу...
Знаєш, те, про що я тобі кажу,
Ховає найголовніше.
І навіть зараз, у вві сні,
Мені страшно тобі казати про те,
Що ховається в моїх словах та сумних очах...
Знаєш, мої зап’ястя пахнуть медом
Та твоїм існуванням…
Про це невідомо жодній людині
Лишень золоті маківки небесних церков,
Знаючи це, шепочуть повітрю твоє ім’я,
А вранці дзони дзвінко колотають про тебе.
Адже те, що я тобі кажу,
Ховає найголовніше.
І навіть зараз, у вві сні, мені вже не страшно сказати тобі,
Про що дзвінко колотають вранішні дзвони
мого серця...
Автор: Настася Велес
Автор: Настася Велес